Ми почали з каналу на YouTube і впертого переконання.
У 2024 році Agile мав погану репутацію — і не зовсім безпідставно. Двадцять років хибного застосування, фабрики сертифікатів, діаграми SAFe, що займали цілі стіни, консультанти, які перетворили спосіб мислення на вправу з відповідності вимогам і на джерело легких грошей. Розчарування було справжнім, і воно було заслуженим.
Під усім цим початкова думка досі лишалася правдивою — що комплексною роботою (у кеневіновському сенсі: емерджентною, причинно-наслідкові зв’язки видно лише ретроспективно) неможливо керувати так само, як простою, що людям, найближчим до задачі, треба довірити її розв’язання, і що невідомими неможливо керувати за допомогою діаграми Ганта. Вона не стала неправдою лише через те, що нею зловживали. А дезінформація приховала справжню цінність Agile — дорогою ціною і для компаній, і для працівників.
Отже, нашою метою було розставити все на місця. Відокремити Agile як спосіб мислення від Agile-індустрії. І відповісти на одне питання: чи стосується бодай щось із цього ШІ?
Щоденне зобов’язання і проблема робочого процесу
Ми запустили канал на YouTube 10 вересня 2024 року. Одне відео на день. Це величезне зобов’язання щодо контенту, і воно вимагало робочого процесу — тож ШІ одразу став частиною нашої роботи.
Наш підхід: починати з потоку думок. Ідеї, структура, цілі відео — усе це з’являлося першим і писалося цілком вручну. Потім ми передавали це Claude для першої чернетки.
Те, що Claude робив добре, вражало. Він міг узяти невпорядкований потік ідей і зробити з нього щось структуроване й зв’язне, зберігши початковий задум, тон і голос, не згладжуючи їх. Не буквальне слідування введеному тексту — а його тлумачення, збагачення там, де це доречно, і стриманість там, де ні. Перша чернетка відчувалася як початкова ідея, лише впорядкована.
А потім виявлявся розрив. Чернетки були добрі — і трохи важкі. Зрозумілі тим, хто вже в цій темі, але не зовсім досягали ширшої аудиторії, до якої нам треба було достукатися.
Ось тут і з’явився ChatGPT.
Дві половини одного цілого
Передача чернетки Claude до ChatGPT відкрила те, чого ми не очікували. ChatGPT приносив інший набір сильних сторін: він ущільнював, підтягував і робив текст чіткішим з іншої точки зору. Він додавав фактурності — конкретні деталі, які заземляли ідеї в реальності. Результат було легше читати, не втрачаючи суті.
Поєднання явно переважало кожного окремо. Claude вірно надавав ідеї форму; ChatGPT шліфував подачу. А якщо потім прогнати результат ще раз через Claude, часто зринали одне-два влучні спостереження, які покращували матеріал ще більше.
Три голоси. Багатший результат.
Питання
Робочий процес працював. І він виснажував.
Кожне повідомлення йшло через нас — написати промпт, прочитати відповідь, скопіювати її, написати наступний промпт, прочитати наступну відповідь, знову скопіювати. Туди й назад, туди й назад. Ручна естафета між двома моделями, які явно доповнювали одна одну, була продуктивною і безжальною.
Якоїсь миті ми поставили очевидне питання: а що, якби вони могли просто говорити одна з одною?
Жодної великої теорії. Жодного продуктового бачення. Чистий прагматизм — відверто кажучи, лінощі. Копіювання та вставляння забирали багато сил, і очевидним поліпшенням було дозволити ШІ співпрацювати між собою, доки в них не з’явиться щось, у цінності чого вони зійдуться, — щоб винести це на людську оцінку.
Але питання виявилося більшим, ніж здавалося.
Бо щойно ми запитали, як змусити два ШІ співпрацювати безпосередньо, ми вже не ставили технічного питання. Ми питали, що взагалі означає співпраця між учасниками-ШІ. Чи має значення структура — без неї виходять кумедні ролики на YouTube, де ШІ безкінечно перекидаються репліками. І що стається з результатом, коли дві моделі з різними сильними сторонами беруться за одну задачу без людини, яка перекладає між ними.
Саме про ці питання і йдеться в усьому решті цього блогу.
Коментарі 0