Agile4AIБлог

Молоток і викрутка

Питати, що краще — Waterfall чи Agile, — це як питати, що краще: молоток чи викрутка. Питання хибне. І саме це хибне питання зараз ставлять про ШІ.

Що краще — молоток чи викрутка?

Звучить як дурне питання, бо воно таким і є. Це різні інструменти для різної роботи. Молотком краще забивати цвяхи. Викруткою краще закручувати шурупи. Жоден із них не є кращим сам по собі. У питання немає відповіді, бо саме питання має хибну форму.

А тепер запитайте: що краще, Waterfall чи Agile?

Та сама хибна форма. Та сама відсутня відповідь. І все ж суперечка триває: аджайлісти стверджують, що Agile кращий, практики традиційного складу захищають Waterfall, і цей обмін репліками дає жар без корисного світла, бо жодна зі сторін не знайшла справжнього питання.

Для чого призначений кожен підхід

Waterfall працює для простої та складної роботи: роботи, яку вже робили, яка добре зрозуміла і яку можна спланувати заздалегідь з розумною упевненістю. Збудувати будинок. Виготовити продукт. Вести розрахунок заробітної плати. Ви знаєте кроки, знаєте послідовність, можете скласти докладний план і виконати його. Для такої роботи Waterfall не просто припустимий — він часто оптимальний. Докладне попереднє планування разом із дисциплінованим послідовним виконанням дає передбачувані, ефективні результати, коли сама робота передбачувана.

Agile працює для комплексної (у кеневіновському сенсі: емерджентний, причинно-наслідкові зв’язки видно лише ретроспективно) та хаотичної роботи: роботи нової, невизначеної або такої, що швидко змінюється. Створити продукт, якого ніхто раніше не створював. Реагувати на ринок, що зсувається. Інтегрувати технологію, поведінку якої ви ще вивчаєте, — наприклад, ШІ. Для такої роботи ви не можете скласти докладний план заздалегідь, бо не маєте тих відомостей, яких цей план вимагав би. Ви знаходите шлях у процесі, підлаштовуючись під те, що дізнаєтеся. Agile дає структуру, щоб робити це осмислено, а не безсистемно.

Жоден із підходів не є кращим. Вони призначені для різних видів роботи, і застосування будь-якого з них до невідповідного виду дає передбачуваний провал. Waterfall, застосований до комплексної роботи, дає плани, які старіють раніше, ніж їх завершать, і реалізації, вірні хибній специфікації. Agile, застосований до простої роботи, додає надмірну складність, забирає ті виграші в ефективності, які дає передбачувана робота, і залишає команди ухвалювати рішення, яких їм не потрібно було ухвалювати.

Справжнє питання ніколи не звучить як «Waterfall чи Agile?». Воно звучить так: що це за робота за своїм характером?

Як обидва підходи виникли випадково

Ось фрагмент історії, який варто знати: і Waterfall, і Agile були, у суттєвому сенсі, випадковостями.

Вінстон Ройс написав 1970 року статтю про керування програмними проєктами. Він мав намір застерегти від послідовної розробки в один прохід — доводити, що вона ризикована й недостатня. Статтю прочитали як захист саме того підходу, від якого він застерігав. Те, що ми називаємо Waterfall, було видобуто із застереження проти Waterfall. Викрутку вручили тому, хто негайно скористався нею як молотком.

Автори Agile-маніфесту не збиралися започатковувати рух. Сімнадцять практиків зібралися 2001 року, щоб знайти спільне між своїми різними полегшеними підходами, — вони хотіли популяризувати практики, які вже виробили. Те, що вони виявили, формулюючи, чому їхні практики працюють, виявилося більшим за самі практики: набір цінностей і культурна орієнтація на людей, співпрацю та здатність до адаптації. Вони просували процеси й випадково відкрили культурну революцію.

Ні Waterfall, ні Agile не був навмисно спроєктований як завершений підхід. Обидва виросли з практиків, що розв’язували конкретні задачі, і обидва потім були узагальнені далі за те, що могло витримати їхнє походження.

Забивати шурупи

Найчастіша схема провалу під час запровадження Agile — дати організаціям викрутку й дивитися, як вони б’ють нею, наче молотком.

Організації, які перейняли практики Agile, не перейнявши Agile-мислення, — які запроваджують стендапи, спринти та ретроспективи, далі працюючи в логіці Waterfall, — забивають шурупи. Практика є; сенсу немає. З викрутки виходить жахливий молоток. Із щоденного стендапу виходить жахлива нарада про статус — бо він не для цього. На виході розчарування і висновок, що «Agile не працює», тоді як справжня проблема — хибне застосування.

Це не властивість якоїсь однієї організації. Так буває завжди, коли новий підхід запроваджують раніше, ніж установлене мислення, яке змушує його працювати. Смартфон, яким лише телефонують. Реактивний двигун, прикручений до іграшкової машинки: швидшою машинка не стане; буде вибух.

Та сама помилка з ШІ

У суперечці «Waterfall проти Agile» є сучасна паралель: сьогодні організації роблять ту саму помилку класифікації зі ШІ.

Головне, чого організації хочуть від ШІ, — автоматизація: узяти задачі, які зараз роблять люди, і віддати їх ШІ, швидше й дешевше. Це законне бажання. І детерміновані обчислення — традиційне програмне забезпечення — правильний підхід до автоматизації. Системи на правилах, сценарні процеси, програмна логіка: це чудові засоби автоматизації, точно придатні для роботи, яку можна повністю описати заздалегідь.

ШІ — ймовірнісні обчислення — щось інше. Повністю описані, детерміновані задачі — не те, в чому ШІ сильний. ШІ добрий у комплексних, невизначених, залежних від контексту просторах, які нелегко автоматизувати: зводити докупи неоднозначні відомості, породжувати варіанти, яких ніхто не задавав заздалегідь, продумувати задачі, у яких параметри весь час змінюються.

Джеффрі Гінтон — один із засадничих дослідників сучасного ШІ — формулює цю різницю різкіше за багатьох. Те, що ми будуємо, він описує як істот іншого роду. Що б це ще не означало, це не опис інструмента. Саме це розрізнення текст проводить від самого початку, тільки проведене на рівень глибше: перш ніж обрати підхід, ви запитуєте, що це за робота за своїм характером, а зі ШІ доводиться запитати ще й про те, з яким партнером ви працюєте.

Інструмент — це те, чим керують. З молотком ніхто не розмірковує. Автоматизації потрібне повторюване, детерміноване виконання; користь ШІ лежить у змінному й залежному від контексту. Поставте ШІ на монотонну, передбачувану роботу — і розчарування, яке настане, не вимірює спроможностей ШІ: запит був спрямований не на те.

Організації, які наполягають на поводженні зі ШІ як з автоматизацією, повторюють помилку «Waterfall проти Agile» в новій царині. Вони забивають шурупи. Або вони не отримають тієї користі, яку ШІ справді здатен дати, або почнуть тиснути на постачальників ШІ, щоб ті втискали ШІ у коробки, що мають форму автоматизації, — а це вже інше хибне застосування, зі своїм набором ризиків.

Питання те саме, яким було завжди: що це за робота за своїм характером? Для автоматизації візьміть правильний підхід до автоматизації. Для комплексної, невизначеної, залежної від контексту роботи, яка справді виграє від можливостей ШІ, принесіть те мислення — і ту культуру, — яких вимагає комплексна робота.

Це і є Agile-мислення — придатне для емерджентної, комплексної роботи, а саме такою є форма простору ШІ. І саме тому Agile сьогодні важливіший, ніж будь-коли.

Коментарі 0

Сортування
Перевірка вашої сесіїСтаття готова. Параметри коментування з'являться після завершення перевірки сесії.